У Нью-Йорку проходить показ найбільш повної ретроспективи фільмів Параджанова
Анастасія Левківська
З 8 по 17 листопада у нью-йоркському міжнародному центрі Anthology Film Archives триває ретроспектива стрічок українсько-вірменського режисера Сергія Параджанова.
Ретроспектива організована платформою RIBBON, що підтримує українське мистецтво та культуру. 100-річчя Параджанова стало чудовим приводом для архівної взаємодії Довженко-Центру та Anthology Film Archives.
Окрім найвпізнаваніших у світі стрічок Параджанова, таких як «Тіні забутих предків» (1964), «Колір гранату» (1969), «Легенда про Сурамську фортецю», «Ашик-Керіб» (1988, спільно з Давидом Абашидзе), в ретроспективі будуть представлені менш відомі стрічки із раннього періоду режисера: «Андрієш» (1954), «Капела «Думка» (1957), «Перший парубок» (1958), «Наталя Ужвій» (1959), «Українська рапсодія» (1961), «Київські фрески» (1966), «Золоті руки» (1957), «Квітка на камені» (1960-62) скан-копії яких було створено за сприяння польської Fixafilm - зазначають на сайті Довженко‒Центр.
Окрім вищезазначених стрічок, відомих і не дуже, в ретроспективі будуть представлені фільми із колекцій інших країн.
«Фільми, які передували «Тіням..» представляють зовсім іншого, але не менш захопливого режисера. Ця програма не лише дає можливість простежити творчу еволюцію Параджанова як режисера, але й відображає розмаїття доробку найбільшої української кіностудії – Кіностудії Довженка, у пост-сталінську епоху. Саме тут, протягом десяти років, імперативи згори поступилися місцем виникненню неформальної школи кінематографістів… які поверталися до українського кіно 1920-х, демонструючи зухвалу поетичну, навіть національну чутливість, яка вплинула на кіногалузь неросійських радянських республік та поза їхнімі межами», – кажуть дослідник Даніел Бьорд та Олена Гончарук.
Після показів у перший день організатори також провели дискусію, в якій обговорили про бекграунд Параджанова і особливості часу, в якому він творив.
Як розповідає директорка Довженко-Це нтру, спілкувалися й про різницю між фільмами Параджанова українського періоду, використання стилю соцреалізму і причини цього.
"Самі глядачі цікавилися, чому такими різними виглядають фільми, зафільмовані з одним і тим самим оператором: власне "Андрієш" і "Колір гранату". А також звернули увагу на присутність і опрацювання теми війни у різних фільмах Параджанова, та пов'язали із сучасним контекстом війни Росії проти України" - прокоментувала Олена Гончарук для "Уп.Культура".
Також вона додала, що: "Запитань було небагато. Цікавилися чи вплинув на візуальний стиль "Андрієша" голлівудський мюзикл 1939 року "Чарівник країни Оз". Оригінальною мовою фільмів. Обговорювали значення слів "дружба народів" в радянському розумінні та конструкт національних спільнот як "молодших братів і сестер. Однак найхимернішим виявилось запитання як мені результати виборів у США і як вони вплинуть на Україну. Очевидно, співрозмовник був дуже збентеженим із цього приводу. Я відповіла, що за великим рахунком, це не має значення, і для самої України все залежить тільки від нас, українців"
© 2024 Студентське медіа
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка